20.02.2022

«Герої не вмирають». Гіркота цієї фрази осідає в повітрі. Адже всі ми знаємо - вмирають. 8 років тому 107 героїв України, молоді хлопці, дівчата, чиїсь матері та татусі, сусіди, лікарі, студенти... обміняли свої безцінні життя на нашу безцінну свободу під час Революції Гідності. Тоді вся країна об’єдналась, щоб чинити супротив відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшу відмову від цього курсу. Серед столиці нашої держави, на майдані Незалежності, в центрі Європи захисники тогочасного режиму влади стріляли, били та катували людей, озброєних дерев’яними щитами і гідністю проти снайперських куль та загрози демократії. Доля кожного з них, поруч з іншими героями України, назавжди закарбована в рядках державного гімну: «душу, тіло ми положим за нашу свободу». В період жорстких протистоянь на Майдані вперше, з XIII століття над Києвом лунав тривожний набат Михайлівського Золотоверхого собору, скликаючи українців на захист свободи та незалежності нашої нації. Зараз, як ніколи, бачимо, що дзвони били недаремно.
Ані ми, ані наші нащадки не мають права забути дзвін, що розбудив націю та змобілізував країну перед обличчям ворога. Подвиг Небесної Сотні надихнув сотні тисяч українців на боротьбу з російською агресією. Щонайменше чотири тисячі членів самооборони Майдану боронять нашу державність на фронті. І сьогодні, 20 лютого, в День Героїв Небесної Сотні, мусимо вклонитись мужнім синам та донькам України за орієнтир, за цінності, за свободу. Не маємо права забути. Герої не вмирають!

Фото: