22.02.2021

20 лютого у конференц залі Каховського міського культурно-методичного закладу відбулася зустріч «Майдан від першої особи. 7 років потому». Події на Майдані дали поштовх всій країні. На Майдан виходили жителі Сходу та Заходу, жителі малих міст, сіл. Центральною темою зустрічі став Євромайдан та його учасники. Реальні люди, реальні історії, реальна можливість не зі сторінок книжок дізнатися про події. Серед запрошених: Вадим Літвінов, Ольга Зосимівна Кухарчук, Володимир Перепелиця, Дмитро Хурсенко. А поспілкуватися з ними прийшли учні та молодь, ті, кому під час подій на майдані було 10-12 років. Сьогодні у них була можливість з перших вуст почути про події, які відбувалися в країні 7 років тому. Привітав учасників зустрічі міський голова Віталій Немерець.
Спілкування було насправді теплим і щирим. Говорили і про Майдан, і про події в зоні АТО, і про особистісне сприйняття. Кожен із запрошених розповів свою «майданну» історію і те, як з плином років ці події таки «не відпускають».
Майдан - це не пафосна дата. Це мішки під очима від безсоння. Це сльози від диму та втрат. Це зірваний голос. Це льодяний подих зими і в той же час це - відчуття тепла від незнайомця. Майдан - це ком в горлі під «Пливе Кача»... Вшановуючи пам’ять полеглих - юних та сивочолих, кожного, хто віддав найцінніше - своє життя заради України, лунала пісня у виконанні Аліни Щадневої, а Ольга Зосимівна розчулила присутніх пронизливим віршем.
Творча та інтелектуальна квінтесенція Майдану: Відкритий університет Майдану і... вуличне піаніно. У найгостріші моменти протистоянь, у гарячих точках несподівано виникало воно. Завжди зайняте якимось безіменним талантом, завжди залучене в протест. Власне, це мандрівне піаніно стало символом нестримного творчого пориву. Саме на Майдані було народжено безліч пісень та віршів. Під час зустрічі пролунала пісня «Майдан» столичного гурту «Вперше Чую», яка і була «народжена» на майдані під час подій: зі щирим сприйняттям моменту, відчуттями та емоціями не на камеру. Модератор зустрічі Владислава Базилевич пропонувала присутнім зануритись в події в столиці та у Каховці, розповісти про жінок, які стояли пліч-о-пліч з чоловіками, згадати пісні Майдану. Вадим розповів, як збиралися з Каховки до Києва, як їх автобус «завернула» міліція, у супроводі якої повернулися назад до Каховки, а наступного дня... сіли на машини - і знов на майдан (цей хід спрацював, легкові машини не зупиняли). Також разом з Дмитром допомагали пораненим в Українському домі, а під час штурму переносили їх до Михайлівського собору. А от Володимир опинився на на той час в Києві майже випадково: забирав диплом та вирішив їхати не ввечері, а поспілкуватись із друзями на Майдані...а в ту ніч сталося як раз побиття студентів та молоді, стерпіти цього чоловік не міг і залишився. Потім, вже після Майдану, і він, і Дмитро пішли добровольцями у зону АТО. Дмитро Хурсенко подарував музею прапор України з написом «Каховка», який з каховчанами був на Майдані, а потім - в зоні АТО, і ось прапор повернувся в рідне місто.
Молодь та гості зустрічі активно долчилися до розмови. Софія Майстренко та Андрій Таранішин згадували, як вони «доторкнулися» до цих подій крізь сприйняття рідних та близьких, крізь особисте відчуття (на момент подій їм було 9-10 років), а Інна Каркіна розповідала про свого сина студента, який на той час якраз навчався в столиці та був очевидцем подій. А на завершення пролунали слова пісні «Із Майдану - до Айдару» (слова та музика Григорія Вагапова, гурт «Вперше Чую»). То ж, «із Айдару на майдани хай повернуться гітари, бо тому, хто йде із війська, треба пісня»: чекаємо наших хопців додому. І нехай на майдани усієї країни із заходу і до сходу повернуться мир, музика, спів і щирі посмішки.
Організатор зустрічі: відділ організаційно-кадрової роботи, інформаційної політики та взаємодії з громадськістю.
За підтримки відділу у справах молоді та спорту, Каховського міського культурно-методичного закладу.

Фото: