22.09.2015

22 вересня на державному рівні відзначається День Партизанської слави. Свято встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період 1941-1945 років, увічнення їх пам’яті...» згідно з Указом Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року № 1020/2001. Патріотичний рух розгорнувся на території України, окупованої фашистською Німеччиною, з самого початку війни.
У перший рік війни дії партизанів і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. Але коли у травні 1942 року були створені Центральний штаб партизанського руху та його Український штаб, ситуація змінилася: масова робота серед населення, яку проводили підпільні партійні організації, співпраця з вже існуючими партизанськими загонами робили патріотичний рух в тилу ворога могутнім і героїчним. На території України діяла величезна партизанська армія - 55 з’єднань, майже 2 тис. загонів та самостійних диверсійно-розвідувальних формувань, в яких воювало понад 500 тисяч партизанів.
У Каховці на початку 1942 року на заводі "Автотрактордеталь" була створена підпільна група на чолі з К.І.Туросом, колишнім завідувачем райвно, який він очолював у 1936-1937 роках. У Каховці його знали, поважали, прислухалися до його думки. Тому він швидко знайшов однодумців, які стали вірними помічниками. Це були: слюсар заводу І.Д.Жицький, кочегар М.П.Компанієць, слюсар О.А.Тельнік, ливарник С.С.Стародубець, слюсар І.І.Сегєєв, О.В.Самойленко. Наймолодшою в групі була красуня 16-річна Марійка Михайлівна, браківщиця заводу. Саме вона зберігала радіоприймач у себе вдома, де підпільники слухали повідомлення "Совинформбюро", друкували листівки. Марійка часто власноруч писала їх та вночі розклеювала по місту.
До групи прийшли і робітники інших підприємств: моторист "Заготзерна" Ф.В.Казначей та пожежник бавовнозаводу Л.І.Уманець. Наймолодшим - В.Безименку і О.Самойленку - було доручено відповідальну та небезпечну роботу - диверсії на лінії зв’язку. Німці нічого не могли вдіяти, ніякі облави не допомагали: лінія раз у раз виходила з ладу. Хлопці виконували свою роботу старанно і обережно. Найризикованіші операції доручали І.Жицькому. Так, йому вдалося підірвати залізничну колію біля Каланчака і висадити у повітря два ворожих ешелони з військовою технікою і боєприпасами. Першокласні слюсарі О.Тельнік разом з І. Сергєєвим, знаючи кожний верстат до останнього гвинтика, виводили з ладу обладнання. Німці довго не могли второпати, хто і як позбавляє верстати дії. І так щодня протягом півтора року. Тільки у січні 1943 року німці напали на слід підпільників. Їх вивезли до Цюрупинського гестапо, де вони зазнали страшних катувань і знущань. 16 березня 1943 року 12 підпільників були страчені.
У 1967 році посмертно вони були нагороджені медаллю "За відвагу". На фасаді головного управління заводу електрозварювального устаткування є меморіальна дошка з увічненими іменами безстрашних героїв-підпільників, колишніх працівників заводу.