30.09.15
Паліативна допомога є чи не найдревнішим видом медичної допомоги хворим. Її виникнення пов’язані з тим часовим відрізком, коли лікарі і медсестри не мали достатніх знань і засобів для того, щоб долати важкі недуги, і єдиним, що вони могли зробити для своїх пацієнтів - це полегшити їх страждання.
Щорічно в другу суботу жовтня світова спільнота відзначає Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги, організатором якого є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, що підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.
Паліативна допомога - це система медичних, соціальних, психологічних заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів, які мають невиліковне (смертельне) захворювання.
Всі релігії приділяють велику увагу останнім хвилинам людини яка помирає: просили в них прощення, соборували, виконували останню волю. Зараз за кордоном, а нещодавно і в нашій країні, з’явились для безнадійно хворих спеціальні відділення при лікарнях - хоспіси.
Головне завдання хоспісів - позбавити людину від болю. Тому хворим в будь-який момент у необхідній кількості надаються знеболювальні препарати. Що стосується психологічної підтримки, то головний принцип - нікому нічого не нав’язується і, по можливості, ні в чому не відмовляється. Пацієнти в хоспісі потребують те, що й всі інші люди: спілкування, книги, фільми, музику. Але знаходячись на фінішному відрізку життя, більшість зосереджуються на внутрішніх тривогах і прагнуть усамітнення. Деякі звертаються до релігії, тому з хоспісами часто співпрацюють священники.
Нерідко при хоспісі знаходиться юрист, який допомагає самому хворому або його рідним вирішити майнові та інші питання, які виникають після смерті рідної людини. Така система дозволяє пацієнтам залишатися активними так довго, наскільки це можливо, і забезпечує допомогу їхнім сім’ям як під час хвороби, так і після закінчення їх життя.
В Україні проблема паліативної допомоги стоїть дуже гостро. Щороку в нашій державі помирає 700 тис. людей, 500 тис. потребують опіки і допомоги в кінці свого земного життя. На жаль, система охорони здоров’я України поки що не може забезпечити доступність паліативної і хоспісної допомоги для більшості людей, які цього потребують. Матеріально-технічна база більшості діючих хоспісів та відділень хоспісної допомоги ще не відповідає міжнародним стандартам, а умови перебування хворих не завжди задовільні. Разом з тим, першим кроком в розвитку паліативної та хоспісної допомоги мають бути загальнолюдські цінності - співчуття та милосердя.
Кожна людина має право на гідне життя і гідну смерть - без болю і страждань і без почуття провини перед рідними, вимушених залишити роботу для догляду за хворим. Нічого кращого ніж хоспіс для такого випадку людство поки не придумало. Хоспіс - це не просто медична установа, але й особлива філософія ставлення до хворих і показник рівня гуманності і відповідальності суспільства.
попередня
Профілактика інфекційних хвороб в осінньо-зимовий період
наступна
Профилактика і лікування вірусів ГРВІ