15.04.15
Ще йшли повітряні бої за переправу, а в
Каховці вже панував “новий порядок”. Першого вересня звіряче був
закатований і спалений живцем на вогнищі військовополонений політрук
О.С.Овечко, вбита прямо на вулиці Н.Яковенко з немовлям.
4 вересня приблизно 60 громадян міста —
українців, росіян, євреїв — були розстріляні у протитанковому рові. 7
вересня на околиці міста стратили 60 євреїв.
16 вересня до поліції було зігнано
більше тисячі каховчан єврейської національності. Усі вони були страчені
на хуторі Терни поблизу Каховки. В окупантів не виникало жалю ні до
немовля, ні до дев’яносторічної старої. Тіла вбитих і поранених, але ще
живих, скидали до глибокого колодязя. Вересень і жовтень 1941-го року
відзначилися наймасовішими розстрілами мирних мешканців.
Окупанти встановили систему
політичного і економічного поневолення. За час окупації вони провели 7
наборів з відправки молоді до Німеччини віком від 16 до 26 років.
З листа каховчанки Клавдії Усаченко з
Німеччини своїм рідним: “Родные мои. Если б вы знали, как плохо жить в
чужом краю. Приходится работать по 16 часов в сутки, а кормят нас очень
плохо. Ходим мы оборванные”.
З листа Тамари Іваненко: “Настроение
плохое. Сидишь и не знаешь, что тебя ждёт через минуту. Страшно. Как не
хочется умирать здесь”.
Та й у Каховці було нелегко. Роботи
ніякої, люди голодували, жили в страху. За відмову від примусової
роботи, зберігання радіоприймача, розповсюдження радянських листівок,
допомогу військовополоненим можна було поплатитися життям.