19.05.15
Я хочу розповісти про свого дідуся-ветерана Другої Світової війни Улюренка Миколу Анастасійовича, який почав свій бойовий шлях в жовтні 1939 року і закінчив 9 травня 1945 року, поставив свій автограф на рейхстазі. Він сирота, вихованець дитячого будинку, у жовтні 1938 року був призваний на службу до Червоної Армії. Служив на кордоні з Фінляндією. Брав участь в якості артилериста-обчислювача, у війні СРСР з Фінляндією (1939-1940).
22 червня 1941 року отримав повістку і пішов до військкомату. Через 3 дні повернувся , тому, що був броньований, але він не міг залишатися в тилу, коли вся країна воювала, і тому пішов добровольцем. У складі запасного полку з тяжкими боями відступали до Сталінграда.
У лютому 1942 році був направлений на фронт у званні командира взводу. Під Харковом був тяжко поранений , і направлений до шпиталю. Зі шпиталю у травні 1942 року направлений на фронт під Сталінград. За хоробрість проявлену в боях був нагороджений медаллю "За оборону Сталинграда".
Воював у складі Південно-Західного, Сталінградського, Донського, Південного, 4-го Українського, 3-го Українського та 1-го Білоруського фронтів.
Звільняв Херсонщину у складі 5-ї Ударної Армії, брав участь в боях на Нікопольському плацдармі.
У вересні 1944 року був нагороджений медаллю "За боевые заслуги". В поданні на нагородження було записано, що "гвардії сержант Улюренко М.А., командир топообчислювального відділення відмінно володіє своєю спеціальністю і підготував двох топообчислювачів, навчив їх працювати швидко і точно, а також надає точні координати по знищенню бойових точок ворога". Що завдяки точним даним 18.08.1944 року у бою під Шерпени, під час Ясько - Кишинівської операції, при невеликому розході снарядів була знищена 105 і 120 мм мінометна батарея. 15 січня 1945 року в бою, прорвавши оборону ворога і знаходячись на передовому пункті спостереження швидко і точно підготував дані по дзоту німців, який не давав рухатись піхоті. Чотирма точними снарядами дивізіонної артилерії цей дзот був знищений . А 16 січня 1945 року , коли командир вогневого взводу був поранений Улюренко М.А. замінив його. Підготував дані по батареї і коригував вогонь по ворогу, що забезпечило просуванню піхоти. За мужність і героїзм, проявлений в боях був нагороджений медаллю "За отвагу".
Виконуючи свої обов’язки обчислювача по своїй ініціативі займався розвідкою німецьких вогневих точок. 28 квітня 1945 року в районі м. Берлін на вулиці Адальберг під кулеметним вогнем ворога перебігаючи від будинку до будинку зумів виявити ворожу самохідку, яка була замаскована в будинку. 29 квітня був наказ знищити 75 мм батарею ворога. Щоб коригувати вогнем батареї Улюренко М.А. ризикуючи своїм життям під вогнем німецьких автоматників заліз на горище високої розбитої будівлі і звідти коригував вогонь батареї. Батарея ворога була знищена точними попаданнями снарядів. Це дало можливість і далі просуватися нашій піхоті. При обстрілі Брандербурських воріт в штаб прибув генерал-майор Н.Е.Берзарін (майбутній комендант Берліна, Герой Радянського Союзу) і попросив показати координати Улюренка М.А., але на той час він дав іншому бійцеві свій хордовий кутомір і тому Н.Е.Берзарін дав йому свій. Коли наказ було виконано Улюренко повернув його коамндуючому армії та він повернув артилеристу його назад, сказавши, що він йому більше потрібен. Зараз цей кутомір знаходиться в Каховському історичному музеї. За взяття Берліна був нагороджений орденом "Красная Звезда". Під час війни в Білорусії, передаючи секретні пакети командування, двічі зустрічався з маршалом Г.К.Жуковим,
Визволяючи Херсонщину, в с. Давидів-Брід зайшов у одну із хат і попросив напитись води і познайомився із своєю майбутньою дружиною. З 1962 року працював на заводі КЗЕЗУ слюсарем 25 років. За відмінну роботу був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора. І на заслуженому відпочинку не сидів без діла, працював на меблевій фабриці. У вільний час з дерева робив сувеніри, малював картини. У нього були дійсно "золоті руки", щоб він не робив усе з якістю, да і сам він був "золотою людиною".
Зубкова Дар’я, учасник конкурсу есе "Пам’ять серця"
(м. Одеса).